Хочемо внести ясність, що ми аж ніяк не закликаємо весь світ до веганства. Однак, результати нещодавніх досліджень показали, що тваринництво (принаймні, те, яким воно є зараз), приносить більше шкоди навколишньому середовищу, ніж викиди від автомобілів.

Це ставить перед усім світом проблему “великого м’яса” на рівні з проблемою “великої нафти”. Так, м’ясна та молочна промисловість наразі виробляє більше парникових газів, ніж автотранспорт. І якщо повсюдно спостерігається тенденція поступового переходу до електричних транспортних засобів, то великих виробників м’ясної продукції наша увага з року в рік оминає. Через це якісь активні дії, вдосконалення та реформи в даній галузі не спостерігаються.

Не так давно в оприлюдненій доповіді GRAIN (невелика міжнародна некомерційна організація, що займається підтримкою дрібних фермерів), Інституту сільськогосподарської та торгової політики (IATP) та Фонду Генріха Бьолля було зазначено, що лише три світові виробники м’яса (JBS, Cargill і Tyson) за 2016 рік створили більше парникових газів, ніж все населення Франції. Такий рівень викидів конкурує з викидами Exxon, BP та інших великих нафтових компаній. Сукупно викиди 20 м’ясних та молочних компаній-гігантів перевершують показники Німеччини, яка є найбільшим забрудником повітря в Європі. Якби ці компанії були окремою країною, вони б посіли 7-ме місце з глобальних викидів парникових газів у світі.

В інтерв’ю “Futurism” голова європейського відділу IATP Шефалі Шарма вказала, що наразі на тваринництво припадає 15% світових викидів парникових газів, і це більше, ніж продукує транспортна система.

М’ясу бути!

Звичайно, з реформами в транспортній галузі простіше, адже людині легше купити електромобіль, ніж стати переконаним веганом. Тут неможливо створити новий продукт. Необхідно радикально змінити спосіб виробництва та вживання м’яса.

Як показують дослідження, більшість споживачів м’яса та молочних продуктів проживають в багатих країнах та належать до середнього та вищого класу. При цьому насправді вони страждають від споживання цих продуктів. Це призводить до збільшення показників ожиріння та неінфекційних хвороб.

Шарма зазначає, що ситуація може бути покращена виробництвом штучного м’яса, але якщо останнє здорове, а саме виробництво не монополізоване великими корпораціями. Поки що цей спосіб лише в перспективі. Зараз нам необхідний урядовий та міжнародний контроль “великого м’яса”. Він має включати протидію розширенню великих компаній та паралельно підтримку місцевих дрібних виробників. Звичайно, з цього списку не може бути прибрана й особиста відповідальність кожної людини, бо кожен наш вчинок та рішення подібні до змаху крила метелика, який спричиняє цунамі.