Протягом мільярдів років Земля оберталася в тому ж напрямку, що і Сонце. Однак уявімо, що цей напрям був би змінений. Що тоді б сталося?

На початку квітня 2018 року на щорічній Генеральній асамблеї Європейського союзу геонаук в Австрії було представлено комп’ютерне моделювання Землі, котра обертається в протилежному, ретроградному напрямку (за годинниковою стрілкою, якщо дивитися з Північного полюса). Моделювання було створене для того, щоб дослідити, як напрямок обертання впливає на кліматичну систему Землі.

Як зазначив один з авторів дослідження Флоріан Цімен, науковий співробітник Інституту метеорології ім. Макса Планка в Германії:

“[Зворотнє обертання Землі] зберігає всі основні характеристики топографії, як-то: розмір, форми та положення континентів й океанів, створюючи зовсім інший набір умов для взаємодії між циркуляцією та топографією”.

Новий напрям обертання створив умови для того, аби океанські течії та вітри взаємодіяли з континентами по-різному. Це призвело до формування зовсім нових кліматичних умов у всьому світі.

Цикл спіну

Щоб створити дану модель, вчені використали модель земної системи Макса Планка. З її допомогою було перевернуто траєкторію обертання Сонця та відбито таким чином обертання Землі. Все це дало змогу обернути назад ефект Коріоліса — невидиму силу, яка впливає на об’єкти, що переміщуються по поверхні планети, котра обертається.

Зміни

Після того як всі ці зміни були внесені й модель почала працювати, дослідники виявили, що покриття глобальної пустелі скоротилося з 42 млн км² до 31 млн км². Половина колись пустельних районів вкрилася травою, інша половина — деревами. Однак Південно-східна частина США, Південь Бразилії та Аргентини, Північ Китаю, навпаки, стали пустельними.

Зазнали змін і глобальні характеристики вітру. Це призвело до змін температури в субтропіках та середніх широтах: західні зони континентів охолоджувалися, тоді як східні нагрівалися. Наприклад, в Північно-західній Європі значно знизилися температури взимку — вона стала набагато холоднішою й морознішою.

Океанічні течії теж зазнали змін: східні межі океанів були зігріті, тоді як західні — охолоджені. В симуляції Атлантична меридіональна циркуляція зникла з Атлантики. Водночас в Тихому океані виник подібний, проте більш сильний потік, який переносив тепло в Східну Росію. Дослідники також виявили, що зміна морських течій в Індійському океані дозволила ціанобактеріям (основним виробникам кисню) домінувати в регіоні.

Проте найбільш інтригуючою зміною для вчених стало озеленення Сахари. Як зазначив Цімен:

“Бачачи зелену Сахару в нашій моделі, я подумав про причини, через які в нас є пустеля в Сахарі, а в ретроградному світі її немає. Це ті міркування про найбільш базові питання, через які я заворожений проектом”.