“У підрозділі дуже багато чого залежить від безпосередніх командирів”, — військовий 128-ї бригади Володимир

Володимир, помічник гранатометника. Про військового розповіли на сторінці 128-ї бригади в соцмережі ФБ.

«Ми побували в самому пеклі, але командири завжди були поряд, вони не кинули солдатів»

“У 128 бригаді служу за контрактом уже другий рік. Вмію працювати з різними гранатометами, в тому числі натівськими протитанковими ракетними комплексами Javelin та NLAW, допомагав іншим нашим бійцям освоїти їх. Багато разів брав участь у боях – бачив ворогів за кілька сотень метрів, а російські «вертушки» обстрілювали нас із висоти менше сотні метрів. Звичайно, було страшно, але потім страх минав.

Під час одного такого бою мене поранило. Ми разом із танками вели наступ, а росіяни відстрілювалися з артилерії й мінометів. І кілька артилерійських снарядів вибухнули безпосередньо біля мене. Не знаю, як я вцілів, мабуть, у сорочці народився. Тільки осколок влетів у руку й була важка контузія. Ще кілька осколків вдарили по касці, яка фактично врятувала мені життя. Я сам зумів вибратися в безпечне місце, звідки поранених забрала «буханка». Кілька тижнів лікувався, затим повернувся в частину.

У підрозділі дуже багато чого залежить від безпосередніх командирів. У нас вони хороші, адекватні – і взводний, і ротний. Офіцери бережуть солдатів, піклуються про них, це відчувається. Ми бачили такі страшні речі, які можна назвати пеклом, але командири завжди були поряд. Солдати таке дуже цінують…

Дома, на Хмельниччині, мене чекають рідні й близькі. Я воюю тут у першу чергу заради них”, – йдеться в дописі.

Приєднуйтеся до телеграм каналу «Новини Закарпаття»

Відправ другу:

Категорія: world

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *